https://youtu.be/cW3yWhoHXr4
Автентифікаія - це процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі пред'явленого ним ідентифікатора.
З позицій інформаційної безпеки автентифікація є частиною процедури надання доступу для роботи в інформаційній системі, наступною після ідентифікації і передує авторизації.
Різниця ідентифікації, автентифікації та авторизації.
- Ідентифікація - процедура розпізнавання користувача в системі, як правило, за допомогою наперед визначеного імені або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою
- Автентифікація – це підтвердження того, ким є користувач на вході. Це проходження перевірки автентичності.
- Авторизація – це те, що користувачу дозволяється робити після входу. Це надання і перевірка прав на вчинення будь-яких дій в системі.
Методи автентифікації
Однофакторні методи діляться на:
- логічні (паролі, ключові фрази, які вводяться з клавіатури комп’ютера чи клавіатури спеціалізованого пристрою);
- ідентифікаційні (носієм ключової інформації є фізичні об’єкти: дискета, магнітна карта, тарт-карта, штрих-кодова карта тощо. Недоліки: для зчитування інформації з фізичного об’єкта (носія) необхідний спеціальний рідер; носій можна загубити, випадково пошкодити, його можуть викрасти або зробити копію).
- біометричні (в їх основі – аналіз унікальних характеристик людини, наприклад: відбитки пальців, малюнок райдужної оболонки ока, голос, обличчя. Недоліки: біометричні методи дорогі і складні в обслуговуванні; чутливі до зміни параметрів носія інформації; володіють низькою достовірністю; призначені тільки для аутентифікації людей, а не програм або інших ресурсів).
Двофакторні методи
аутентифікації отримують в результаті комбінації двох різних однофакторних методів, частіше всього ідентифікаційного та логічного. Наприклад: «пароль + OTP», «магнітна карта + PIN».
Вразливості автентифікації